У неділю, 9 вересня 2007 року 95-му році життя помер генерал-хорунжий Української повстанської армії Василь Кук - останній головнокомандуючий УПА.

Як повідомили в прес-службі Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, прощання з покійним відбудеться 10 вересня з 12 до 17 години в Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська, 57).

Кука поховають 11 вересня на його батьківщині, в с. Красне Бузького району Львівської області, як заповідав покійний.

Василь Кук (псевдо - Леміш, Юрко, Медвідь, полковник Коваль) народився 11 січня 1913 року в селі Красному Львівської області. З 1929 року - член Української Військової Організації. З 1933 року, навчаючись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв'язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік Кук відбуває перший арешт, а потім у'вязнення. З травня 1937 року перейшов на нелегальне становище. 30 червня 1941 року він брав участь у проголошенні Акта про відродження Української держави у Львові, очолив спеціальну похідну групу, що мала завдання здійснити таку ж акцію в Києві. Був заарештований гітлерівцями під Києвом. Потім Кук утік, продовжив підпільну роботу, очоливши в Дніпропетровську Провід ОУН.

З 1944 року Кук повертається до Галичини, стає одним із найближчих соратників Романа Шухевича, згодом його заступником. Після смерті останнього в березні 1950 року перебирає на себе обов'язки керівника УПА.

Захоплений у полон 1954 року, Кук 6 років знаходився в ув'язненні, звідки був звільнений у часи хрущовської "відлиги". З 1960 року працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці "Марксизм-ленінізм про українське національне питання" був звільнений з роботи із забороною працювати в школах і наукових установах.

Після проголошення незалежності України він очолив науковий напрямок роботи Братства УПА й уже не приймав активної участі в політичному житті країни.

До кінця життя продовжував брати участь у громадському житті.

Земля Вам, командире, пухом...

Слава Україні!

Героям Слава!