Голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок заявив, що очікує на протистояння з БЮТ і НУ-НС. Про це він повідомив в інтерв'ю "Газеті по-українські".

Сьогодні "Свобода" - партія вищої ліги. Не помічати нас неможливо. Ми плануємо отримати голоси по всій Україні. Наша програма не стосується конкретного регіону. Але найбільше підтримки ми отримаємо в Західній та Центральній Україні. Згідно опитувань "Свободи", сьогодні у восьми західних областях ми чітко на третьому місці. На Галичині наш рейтинг перевищує п'ятнадцять відсотків. Якщо надалі піде така позитивна динаміка, то зможемо набрати три загальнонаціональні відсотки в одному Західному регіоні", - зазначив Олег Тягнибок.

Розмова Маріанни Сороневич, головного редактора "Української газети в Італії" та Андреа Граціозі після церемонії вручення йому ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Високу нагороду італійському науковцеві, професору Неаполітанського університету "Федеріко ІІ" присудили "за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932-33 рр. актом геноциду українського народу, активну громадську діяльність щодо вшанування жертв трагедії". Так зазначено у відповідному указі Президента України.

Перегляд фіналу Кубка України у другому таймі для глядачів і телеглядачів перетворився у споглядання гладіаторських боїв. В прямому ефірі на всю країну транслювали футбольне побоїще. "Космонавти" роздавали всім без розбору кийками, фанати запускали в них сидіння.

ЗМІ ввечері та за ніч поспішили розтиражувати скандальну подію. Якими тільки епітетами не нагороджували фанатів: "забіяки", "розбійники"... так вже традиційно склався стереотип про футбольного фаната - він голосливий, активний, з нього емоції б'ють ключем, тому, якщо б'ють - виходить, винен. Дивно, що ніхто не намагається задуматись, що може змусити людину давати фізичну відсіч спецпідрозділу в повній екіпіровці?

Нормальний телеглядач, який мав природну цікавість щодо проведення святкування дня народження Тараса Шевченка у столиці України, був елементарно обдурений. З показаних телеканалами репортажів випливало, що українського генія вшанували о восьмій тридцять Янукович, Мороз і Табачник зі свитою - лідери коаліції КРС, а о десятій - Президент Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і ще раз той самий Табачник у супроводі помаранчевих і біло-рожевих прихильників. І це все, що було продемонстровано глядачам, щоправда з приміткою "та інші": мовляв, після закінчення офіційних заходів біля пам'ятника зібралися "націонал-патріоти", які фізичним спротивом не дозволили "вітренківцям" покласти квіти до пам'ятника Т. Шевченку.

Приближається 23 лютого. Одна з дат, що випробовує українське суспільство на зрілість, тестуючи кожного з нас на громадянську свідомість. А точніше - на рівень здатності сприймати і творити реальність з точки зору громадянина України, а не людини совково-малоросійської. Тобто, як розумієте, дуже потрібна дата!

Не будемо аналізувати причини, які спонукали Л. Кучму декілька років тому відновити офіційне святкування цього дня. Принаймні, хтось відновив ще один привід вшанувати, згадати і випити. А також, хотілося б, - ще одну нагоду спроби усвідомлення себе і своєї Вітчизни.

Не буду багатослівно представляти читачам Ірину Фаріон. У процесі розмови вона саморозкриється, як квітка після дощу. Вважаю за потрібне сказати мінімум: пані Ірина - доцент кафедри української мови Національного університету "Львівська політехніка". А ще - палкий прихильник (і яскравий та послідовний учасник) ВО "Свобода". Політика і наука - два крила Ірини Фаріон. Хоча вона з радістю позбулася б першого крила, якби "політична обстановка в Україні це дозволяла". Розмовляти з пані Іриною і легко, і важко. Чому? Розшифровувати не буду. Розумний прочитає - і відчує. Власне, на таких читачів і сподівається моя співрозмовниця.

У п'ятницю, 23 лютого, фестиваль "Країна мрій" та його натхненник Олег Скрипка проводять у галереї "Лавра" другі у цьому сезоні "Вечорниці".

Як і на минулих "Вечорницях" окрім власне відпочивально-танцювального дійства буде організовано супутню торгівлю. "Одежною" частину супутньої торгівлі знову займатиметься київська крамниця "Рідна мода" (www.ridnamoda.com.ua). Але з трохи іншою концепцією.

На минулих "Вечорницях" торгівля етнічним одягом відбувалась у фойє культурно-мистецького центру. І ті, хто прийшов без вишиванки, мали можливість одразу придбати її, після чого купувати "пільговий" квиток (адже від наявності етнічного вбрання залежить вартість квитка).

29 січня Апеляційний суд Києва залишив без задоволення позов Володимира Богайчука проти міського голови Києва Леоніда Черновецького. Суть позову - порушення Л.Черновецьким чинного законодавства, зокрема статті 10 Конституції України. Відповідно до рішення КС від 14 грудня, всі посадові особи, в т.ч. і в органах місцевого самоврядування, зобов'язані в публічній діяльності користуватися державною мовою. "Як усім відомо, - сказав В.Богайчук, - київський міський голова послуговується російською мовою. Але поки що в нас державна мова - інша, українська. Тому я подав позов визнати дії пана Черновецького неправомірними і зобов'язати його як міського голову спілкуватися українською мовою".

Продовження розмови з відомим актором.

Бенюк-це калейдоскоп емоцій. Він-живий у повному розумінні цього слова. Не приховує себе для навколишнього світу-і чекає від світу того самого. Спілкуючись зі мною під час журналістського інтерв'ю, показав всю гаму людських почуттів. Дивувався, тішився, реготав, сперечався, говорив по телефону, згадував із сентиментами. Словом, виклав мені короткий посібник з емоцій. А ще-не раз змушував реготати, оцей сміхотун Бенюк. Коли я прийшла до себе в офіс, і почала роздруковувати це інтерв'ю, то сміялася не раз-ось він, весь Бенюк, навіть у "емпетришних" звуках неживого диктофону.

Бенюк-це калейдоскоп емоцій. Він-живий у повному розумінні цього слова. Не приховує себе для навколишнього світу-і чекає від світу того самого. Спілкуючись зі мною під час журналістського інтерв'ю, показав всю гаму людських почуттів. Дивувався, тішився, реготав, сперечався, говорив по телефону, згадував із сентиментами. Словом, виклав мені короткий посібник з емоцій. А ще-не раз змушував реготати, оцей сміхотун Бенюк. Коли я прийшла до себе в офіс, і почала роздруковувати це інтерв'ю, то сміялася не раз-ось він, весь Бенюк, навіть у "емпетришних" звуках неживого диктофону.

02 лютого Києві з неймовірним успіхом відбулись перші у цьому році "Вечорниці" у стилі "Етно-диско", організовані фестивалем "Країна мрій" та його натхненником Олегом Скрипкою.

За три роки існування фестивалю "Країна мрій" та власне завдяки проведенню постійних "Вечорниць" згуртувалась спільнота людей, котрим не байдужа доля сучасної національної культури.

Закриті, "камерні" вечорниці, котрі до цього часу проводились під егідою фестивалю, зібрали навколо себе досить поважне і вагоме товариство, котре вже не вміщається в звичайних клубних приміщеннях.

Сьогодні в Києві пройшла смолоскипна хода, присвячена 98-й річниці з дня народження Степана Бандери.

О 18-й годині учасники ходи зібрались біля пам'ятника Тарасові Шевченку. Відбувся короткий мітинг, після чого вишикувались у колонну. Попереду портрет Степанові Бандері та великий державний прапор України. Далі колона учасників зі смолоскипами та прапорами. Окрім державних та прапорів УПА були прапори УНА-УНСО, ВО "Свобода", ГО "Патріот України", Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Української Консервативної Партії.

Гурт "Тартак" підвів риску під роком минулим, а заразом зробив зачин на оглядове майбутнє: завершив запис пісні "Не Кажучи Нікому", повідомляє "Народний оглядач".

Незрівнянної співучості та шарму додав награнню воістину "золотий чоловічий голос" України Андрій Підлужний, який виспівав половину тексту. За словами Положинського, пісня не є якоюсь маршовою чи речівкою, а радше "слізною", позатим при її прослуховуванні кров таки ціпеніє.

Постанову "Про утворення Всеукраїнської контори торгзіну" Українська економічна нарада при РНК УСРР прийняла 29.06 1932 р.

Ми співставили по часу і змісту різні постанови та інші документи щодо організації-розширення мережі торгзіну в Україні з постановами партії щодо організації геноциду голодом (про посилення хлібозаготівель, про "три колоски", про недопущення будь-якої торгівлі продуктами в селах, про боротьбу з "саботажниками" і т. д.).

І вжахнулися: ці документи виходили та діяли абсолютно узгоджено і синхронно!

Війна ніколи не закінчується перемогою - її наслідком завжди є біль. Невинно загиблі люди, знищені міста та села, руїна в людських душах від жорстокості, "чорно-білий" світогляд аж до смерті... Наших дідів змусили воювати (наприклад, під Бродами, чи потім, у Карпатських лісах): перед кожним стояла загроза смерті та руїни. Вони не хотіли цього.

Маємо визнати: нам у спадок залишили "громадянську війну", поділивши нас на табори. Ми, онуки тих, хто воював, хочемо закінчити цю війну.

Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з головою Київської міської організації ВО "Свобода" Андрієм Мохником, взяте "Газетою по-українськи".

Більшість найбагатших людей - неукраїнці. Спротив може бути радикальнішим, ніж 2004 року.

34-річний Андрій Мохник із Фундації "Відкрите суспільство" вважає, що через різке розшарування на багатих і бідних в Україні може статися суспільний вибух.

Луцький медик Олександр Харченко виявив цiкаву закономiрнiсть: нешанобливе ставлення до рiдної мови... скорочує життя. Обґрунтування пана Харченка схожі на наукову фантастику, та і сам він свого часу став автором книжечки "Швидка допомога у кишені, або Довідник розумної людини", яка набула репутації певного науково-фантастичного опусу.

Його порада проста: щоб запобiгти хворобам, говорiть щирою українською i спiввiбруйте з рiдною землею.

Олександр Харченко - лікар, випускник Дніпропетровського медичного інституту, академік, доктор наук (Honoris causa).

Росія не має наміру вибачатися перед українським чи якимось іншим народом Радянського Союзу за Голодомор 1933 року та інші злочини комуністичного режиму.

Про це у Києві після сьомого засідання міжпарламентської комісії зі співробітництва між Верховною Радою України і Федеральними зборами РФ заявила перший заступник голови Державної Думи Федеральних зборів РФ Любов Сліска.

Чому ж істеблішмент Росії, яка є спадкоємицею активів та пасивів колишнього СРСР, так негативно ставиться до самих лише розмов про ці радянські "пасиви", тобто про терор і репресії, невіддільні від сімдесяти з гаком років панування комуністів?

В нинішніх дискусіях навколо Голодомору представники Партії Регіонів і їхні ліві союзники наголошують, що це не був "геноцид", оскільки в Конвенції ООН 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього "під геноцидом розуміються наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу..."

Оскільки серед постраждалих у 1932-33 роках були і представники інших націй, етносів, то це, стверджують антикризовики, не був геноцид.

Глави церков звернулися до спікера Верховної Ради Олександра Мороза і народних депутатів з проханням підтримати внесений Президентом законопроект про Голодомор 1932-1933 років в Україні.

"Від імені наших церков ми підтримуємо внесений Президентом України Віктором Ющенком законопроект про визнання Голодомору 1932-33 років актом геноциду українського народу", - говориться в зверненні глав Української православної церкви Київського патріархату Філарета, Української греко-католицької церкви Любомира Гузара і конференції римо-католицьких єпископів Мар'яна Яворського.

"Народний оглядач" дає експертну оцінку безпрецедентних скандальних подій 4 листопада у Києві, Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі.

Сподіваємось, що безпрецедентні скандальні події 4 листопада є прикрим непорозумінням, і чиновники більше не допустять мерзотних шабашів екстремістів-українофобів, у яких руки по лікоть у крові. Час для того, щоб скасувати екстремістські шабаші українофобів 7 листопада, ще є.

Толерантність до тих, хто хоче тебе вбити - ідіотизм.

Парламент Франції прийняв дуже цікавий і для нас закон про визнання геноциду вірмен і встановив покарання за заперечення цього факту. Є закон‚ прийнятий у багатьох країнах‚ який передбачає кримінальну відповідальність за заперечення голокосту. І нема закону про кримінальну відповідальність за заперечення голодомору‚ за наклепи на вояків УПА...

"Однозначно погоджуюся‚ - написав Сергій Грабовський‚ - з тим, що сказав Сашко Положинський у статті "Поки влада не визнає УПА - доти вона не буде українською". Ба більше - вона не буде ані європейською, ані демократичною".

"Уже в перших днях липня значніші партійні робітники Києва почали вивозити свої родини на схід, за ними - менші, а там - і дрібнота з партійних комітетів потяглася за ними... Ця паніка керівних верхів не могла не знайти відгомону в масах і, справді, - підсиливши ті настрої, що панували в широких колах населення, - вона набрала лише інших форм, а саме: небувалого масового дезертирства. Неявка покликаних мобілізацією резервістів набрала масового характеру..."

Це - фрагмент з книги "Велика Вітчизняна війна".

Попри всі обмовки й нюанси історіографії, українська держава мусить визнати, що вояки УПА боролися за її незалежність. Інакше це не є незалежна держава - вона, як шизофренік, залежна від потороч, що живуть у її складній голові. Інакше це не є держава українська - адже на рівні своїх складних механізмів вона за 15 років так і не навчилася відрізняти українське від совєтського.

Ця держава не знає, що ж у собі їй треба любити. Ми 15 років "жуємо" одні й ті самі орієнтири. УПА, НАТО, державна мова, євроінтеграція...

Попри жорсткий тиск з боку конкурентів та (як не дивно) української влади, вітчизняне кіно живе, а молоді режисери здобувають міжнародні нагороди. Про парадокси культурної політики розповідає Михайло Іллєнко: "... в нас вигідний ринок. І свого часу його надійно, оперативно і вміло захопив іноземний виробник. В основному, в нас демонструються фільми через російських дистриб'юторів. І ця інтервенція, яку вже здійснили, продовжується, бо законів конкуренції ще ніхто не відміняв. Нашу територію вже фактично захопили..."

65-ту річницю початку трагедії в Бабиному Яру зусиллями певних політиків та структур трансформовано в гидотну суміш фарисейства та відвертих спекуляцій.

І йдеться не лише про так зване професійне єврейство, яке не влаштовує блюзнірські ритуальні тан­ці на кістках своїх спів­вітчизників. Бо, приміром, за численними запрошеннями, які розсилає Віктор Ющенко главам держав і урядів, прибути наприкінці вересня до Києва, проглядає не так бажання вшанувати пам'ять десятків тисяч жертв фашизму, як цинічно-прагматичне прагнення під­рих­тувати свій добряче підупалий політичний імідж.

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" провело пікетування Посольства Російської Федерації в Україні, вимагаючи припинити судову справу, почату прокуратурою Совєтського района м. Новосибірська проти мешканця Новосибірська 36-річного Тараса Зеленяка.

Пан Зеленяк став жертвою доносу одного зі своїх російських співбесідників на інтернет-форумі, а суд, який розпочався над ним в Новосибірську, вперше в російській судовій практиці до кримінальної відповідальності за екстремістську інформацію в мережі притяг не адміністраторів сайту, а простого користувача.

15 вересня в Музеї народної архітектури і побуту НАН України (в Пирогові) сталася пожежа. Згоріла унікальна гуцульська хата в експозиції "Карпати" та два господарських приміщення.

Пожежники, які працюють на місці займання, не виключають версію навмисного підпалу пам'яток.

Цього разу ситуація може бути ще більш заплутаною - у хаті, що згоріла, знаходилася колекція з понад 20 (називають цифри 24 і 26) унікальних дерев'яних різьблених скринь 18-19 століття. На це зібрання скринь колекціонери влаштовували справжнє полювання, адже вони могли стати "перлиною" будь-якої колекції.

Олег Скрипка завжди був багатогранною й дуже цікавою особистістю. Два роки тому Олег здобув ще й неофіційний статус громадянина-героя за активну участь у передвиборчих подіях та Помаранчевій революції (хоча після того відмовився від звання заслуженого артиста України, що йому намагалася присвоїти влада, за яку він боровся). Олегові заяви, оцінки, в тому числі щодо політичної ситуації, - часто гострі, проте правдиві. Зі Скрипкою завжди цікаво спілкуватися на будь-які теми. Цього разу ми обрали для розмови таки політику, зважаючи на останні політичні події в країні. Думки Олега Скрипки з цього приводу - в ексклюзивному інтерв'ю "УМ".

Господарський суд Києва 30 серпня відмінив своє рішення, яким припинив дію ухвали Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) про підвищення з 1 липня 2006 року відпускних цін на газ для населення на 85%.

Як повідомила начальник відділу правового забезпечення захисту прав споживачів НКРЕ Вікторія Морозова, суд ухвалив таке рішення, розглянувши клопотання комісії з обґрунтуванням необхідності підвищення тарифів.

У січні цього року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів". Ця постанова встановлює квоту обов'язкового дублювання, озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів.

Згідно з Законом України "Про кінематографію" іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні обов'язково мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою. Але це положення, як правило, на практиці не виконується.

Зважаючи на чисельні скарги й прохання громадян ужити заходів для виконання закріпленого законодавством права дивитися кінофільми рідною мовою, Кабінетом Міністрів України й була прийнята дана постанова.